рідна мова це музика й малювання

рідна мова це музика й малювання

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

EG. Пісня "Рідна мова". Смотреть позже. Поделиться. Відеоролік до пісні "Рідна мова" (Сл. В. Сосюри, муз. М.Катричко) Мінус: www.youtube.com/watch?v=eVb4c.

Стаття "Рідна мова - музика й малюнок душі людської". 27.10.2015, 19:41.

Рідна мова — це музика й малювання. Мова народу, народності чи діаспори — то генетичний код національної культури, запорука самобутності та самозбереження. В. Овсянико-Куликовський. Найбільше і найдорожче добро в кожного народу— це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Панас Мирний.

Мова - це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу." Олесь Гончар. * * * "Людина, яка втратила свою мову, - неповноцiнна, вона другорядна в порiвняннi з носiєм рiдноï мови." Павло Мовчан. * * * "Рiдна мова на чужинi Ще милiшою стає." Павло Грабовський. * * * "Мова - це великий дар природи, розвинутий i вдосконалений за тисячолiття з того часу, як людина стала людиною." Кiндрат Крапива. * * * .

*** Рідна мова — це музика й малювання. В. Овсянико-Куликовський (літературознавець, мовознавець). *** Мова народу, народності чи діаспори — то генетичний код національної культури, запорука самобутності та самозбереження. В. Овсянико-Куликовський (літературознавець, мовознавець). *** Найбільше і найдорожче добро в кожного народу— це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Панас Мирний ( український письменник, драматург. Громадський діяч.)

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Рі́дна мова — мова, яку людина засвоює з раннього дитинства без спеціального навчання; мова, якою людина мислить. Переважно — це мова батьків. Незнання рідної мови не виключає її існування і не означає автоматичного привласнення цього означення засвоєній чужій мові. В міжетнічних родинах можуть бути вживані дві або чотири рідні мови. Вивчення мови відбувається у дитинстві у природний спосіб в умовах опіки над малим дитям. Як правило — це родинні умови. Рідна мова — одне з найважливіших понять.

Українські народні прислів'я та приказки про мову. Публікуємо на замовлення наших читачів. Їм не одна сотня років, вони несуть мудрість народу, його дотепність і красномовність. Ставлення українців до рідної мови завжди було високим. Мова - це найвище багатство, скарб кожного народу. Наші предки звертали увагу на чистоту, щирість, вагу слів. Бажаємо Вам з насолодою прочитати цю унікальну скарбничк.

Е. Челебі. Рідна мова — це музика й малювання. В. Овсянико-Куликовський. Народна пісня — духовне обличчя нації. А. Міцкевич. Пісня — це коли душа сповідається. Г. Тютюнник. Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава. О. Довженко. Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу. О. Довженко. Наша Батьківщина благає допомоги красномовства, бо так багато її преславних подвигів поминається глибокою мовчанкою.

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу. О. Олесь. Рідна мова — це музика й малювання. В. Овсянико-Куликовський.

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительська діяльність народу. (О. Олесь). Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. (М. Гоголь). Мова — це глибина тисячоліть. Рідна мова — це музика й малювання. (В. Овсянико-Куликовський). Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.

Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.