мови програмування високого рівня поділяються на

мови програмування високого рівня поділяються на

Високорівнева мова програмування — мова програмування, розроблена для швидкого і зручного використання програмістом. Основна риса високорівневих мов — це абстракція, тобто введення смислових конструкцій, які коротко описують такі структури даних і операції над ними, опис яких на машинному коді або низькорівневій мові програмування був би дуже великим, складним для розуміння програмістів і зайняв би багато часу при написанні. Написані програми на мові високого рівня згодом перетворюються в машинний код.

Вважається, що першу мову програмування високого рівня — Планкалькюль (нім. Plankalkül) розробив німець Конрад Цузе в період 1943–1945 років, але в той час вона не була реалізована і не одержала уваги. Реалізацією мови зайнялися і здійснили лише в 1998—2000 роках[6]. Мови програмування високого рівня оперують сутностями ближчими людині, такими як об'єкти, змінні, функції. Мови програмування нижчого рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір. Область застосування. Транслятори[14] поділяються на

Мова високого рівня - це мова програмування, призначений для задоволення вимог програміста; він не залежить від внутрішніх машинних кодів комп'ютера будь-якого типу. Мови високого рівня використовують для вирішення проблем, і тому їх часто називають проблемно-орієнтованими мовами. Кожна команда мови високого рівня еквівалентна кільком командам в машинних кодах, тому програми, написані на мовах високого рівня, більш компактні, ніж аналогічні програми в машинних кодах. Інша класифікація ділить мови на обчислювальні і мови символьного обробки. До першого типу відносять ФОРТРАН, ПАСКАЛЬ, АЛГО.

Мови програмування можна поділити на дві групи: мови низького рівня та мови високого рівня. Машинна мова — набір команд, які виконуються безпосередньо центральним процесором. Працювати людині-програмісту з такою мовою важко через велику кількість команд у двійковій формі. Машинні коди були основним засобом програмування від моменту створення комп’ютерів. До мов низького рівня належить мова асемблера (від англ. assemble — складати, компонувати). У мові асемблера використовуються символьні позначення команд, які легше зрозуміти й запам’ятати. Програма, записана мовою програмування високого рівня, містить команди, що схожі на звичайні слова, записані англійською .

Мета: навчальна: ознайомити учнів з поняттям мови програмування та її складових розвивальна: сприяти розвитку логічного мислення, пам’яті, уваги, спостережливості; виховна: виховувати інформаційну культуру; Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Хід уроку І. Організаційний етап ІІ. Актуалізація опорних знань Що називають алгоритмом та програмою Що або хто може бути виконавцем.

Програму, написаною мовою високого рівня, можна більш легко читати і модифікувати, і вони значно полегшують роботу програміста порівняно з написанням машинного коду. Для перекладу програм, написаних мовою високого рівня, в машинні коди, повинні існувати спеціальні програми. Такі програми називаються трансляторами. Важливою особливістю мов високого рівня є їх відносна незалежність від машини. Це означає, що правила запису програм не залежать або мало залежать від особливостей конкретної машини. Тоді для перенесення програми на іншу машину програму не обов'язково переписувати заново, достат.

Транслятори поділяються на: - компілятори - перетворюють текст програми в машинний код, який можна зберегти і після цього використовувати вже без компілятора (прикладом є виконувані файли з розширенням * .exe). - інтерпретатори - перетворюють частина програми в машинний код, виконують його і після цього переходять до наступної частини. Мови програмування високого рівня. Особливості конкретних комп'ютерних архітектур в них не враховуються, тому створені програми легко переносяться з комп'ютера на комп'ютер. У більшості випадків достатньо просто перекомпілювати програму під певну комп'ютерну архітектурну та операційну систему.

3. Переваги мов програмування високого рівня перед машинно-орієнтованими мовами: можливість безпосереднього (без додаткового перетворення) виконання на ЕОМ. орієнтація на систему команд тієї чи іншої ЕОМ. u менший час розробки програми. 4. Мови програмування високого рівня: макроассемблер. мікроассемблер. 10. Мови програмування поділяються на: u процедурні мови. u декларативні мови.

Рівень абстракції. Мови програмування високого рівня оперують сутностями ближчими людині, такими як об'єкти, змінні, функції. Мови програмування низького рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір. До мов низького рівня належать мови асемблера (від англ. toassemble - складати, компонувати). У мові асемблера використовуються символьні позначення команд, які легко зрозуміти і запам'ятати.

Рівень абстракції. Мови програмування високого рівня оперують сутностями ближчими людині, такими як об'єкти, змінні, функції. Мови програмування низького рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір. До мов низького рівня належать мови асемблера (від англ. toassemble - складати, компонувати). У мові асемблера використовуються символьні позначення команд, які легко зрозуміти і запам'ятати.

Мови програмування поділяються на два види: мови низького та мови високого рівнів. Спочатку були створенні мови низького рівня. Такі мови базуються на командах-кодах для роботи з адресами оперативної памяті й регістрами процесора. Приклад мови низького рівня – Асемблер. Мови високого рівня створено в 50 роках минулого століття з метою наблизити користувача до комп’ютера. Ці мови близькі до розмовних мов, оскільки дають змогу записувати команди у вигляді речень. Приклад таких мов – Фортран, Сі… Мова програмування – це деякий алфавіт і сукупність синтаксичних(правильне написання тексту, використ.

Мови програмування високого і низького рівнів. Програми для перших ЕОМ складалися машинною мовою, вельми далекою від понять, якими оперує людина. Алфавіт машинної мови складається тільки з двох символів {0, 1}. Для складання програм на такій мові була потрібна досить висока кваліфікація. Програмісти, зацікавлені в полегшенні своєї праці, і виробники ЕОМ зацікавлені в розширенні ринку, стали шукати вихід. Першим кроком на шляху створення мов, що містять поняття, близькі поняттям людини, стали мови, що перекладають символічні імена в машинні коди (асемблер). До мов програмування низького рівня н.

Мови програмування більш високого рівня дають більший нам спектр можливостей і вони більш оптимізовані, но при цьому вони на порядок тяжкіші ніж мови низького рівня які набагато простіші і не мають такий спектр можливостей, та і в плані оптимізації вони не такі хороші. Для невеличких програм низькорівневі мови пригодяться, а для великих проектів тільки високорівневі мови програмування. Новые вопросы в Информатика. 100 БАЛЛОВ!ПОЖАЛУЙСТА,ПОМОГИТЕ!!!НУЖНО ПРЯМО СЕЙЧАС,ОЧЕНЬ ВАС ПРОШУ!!!ЭТО НУЖНО СДЕЛАТЬ НА ЯЗЫКЕ СИ,ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА Даны две матрицы A и B найти A … ^

Всі інші мови програмування є більш високого рівня, ніж мова Ассемблера. Мова програмування високого рівня (МВР) – мова, що складається з операторів, схожих на звичайні слова. Програми такими мовами дозволяють формулювати завдання для комп’ютера в звичайних для людини категоріях. Мови програмування високого рівня поділяються на процедурні (детальний опис розв’язування задачі, тобто точно вказує дії щодо реалізації алгоритму шляхом переліку необхідних процедур) і непроцедурні (використання об’єктів і декларацій). Процедурні мови, у свою чергу поділяються на операціональні (Fortran, Basic, C) і структурні (Pascal, Модула).

Класифікація мов програмування. Мови класифікують за такими критеріями: Рівень абстракції. Мови програмування високого рівня оперують сутностями ближчими людині, такими як об'єкти, змінні, функції. Мови програмування нижчого рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір. Область застосування. Універсальні та спеціалізовані.

Мови програмування високого рівня дозволяють писати програми у формі, більш наближеній до звичайної мови. Програму, написану мовою високого рівня, можна більш легко читати і модифікувати, і це значно полегшує роботу програміста порівняно з написанням машинного коду. Для перекладу програм, написаних мовою високого рівня, в машинні коди, повинні існувати спеціальні програми. Такі програми називаються трансляторами. Важливою особливістю мов високого рівня є їх відносна незалежність від машини. У зв’язку з проблемою перенесення програм з однієї машини на іншу та відсутністю спільної точки зору на .